L'Internationale |
Інтернаціоналпереклад: Євген Григорук |
| Debout ! les damnés de la terre !
Debout ! les forçats de la faim ! La raison tonne en son cratère : C’est l’éruption de la fin. Du passé faisons table rase, Foule esclave, debout ! debout ! Le monde va changer de base : Nous ne sommes rien, soyons tout ! |
Повстаньте, прокляті усюди!
Повстаньте, з голоду – раби! Палає розум наш: се буде Останній вибух боротьби. Навік минулеє зітремо, Юрба рабів, повстань як грім! Ми світ увесь перевернемо: Тепер – ніщо, будемо – всім! |
| C’est la lutte finale :
Groupons-nous, et demain, L’Internationale Sera le genre humain (2 x) |
Се вже бій остаточний
Перемога нас жде: Інтернаціоналом Ввесь род людський буде! (2 x) |
| Il n’est pas de sauveurs suprêmes :
Ni Dieu, ni César, ni tribun, Producteurs, sauvons-nous nous-mêmes ! Décrétons le salut commun ! Pour que le voleur rende gorge, Pour tirer l’esprit du cachot, Soufflons nous-mêmes notre forge, Battons le fer quand il est chaud ! |
Згори визвольників немає –
Ані богів, ані царів: Свої кайдани розламає Міцна рука пролетарів! Щоб вирвать дух свій із облуди, А хижаків за горло взять, Розпалим горн, залізо будем, Доки гарячеє, кувать! |
| L’État comprime et la loi triche ;
L’Impôt saigne le malheureux ; Nul devoir ne s’impose au riche ; Le droit du pauvre est un mot creux. C’est assez languir en tutelle, L’Égalité veut d’autres lois ; « Pas de droits sans devoirs, dit-elle « Égaux, pas de devoirs sans droits ! » |
Держава гне, дурять закони,
І нашу кров податки п’ють. Нема багатим перепони, - Про право ж бідного не чуть! Вставайте ж, хто в ярмі конає, Бо рівність хоче других слів: «Без обов’язків – прав немає, Й без прав – нема обов’язків!» |
| Hideux dans leur apothéose,
Les rois de la mine et du rail Ont-ils jamais fait autre chose Que dévaliser le travail ? Dans les coffres-forts de la bande Ce qu’il a créé s’est fondu En décrétant qu’on le lui rende Le peuple ne veut que son dû. |
В своїй величності огидні,
Царі фабрик та рудників. Чи ж були на що друге здібні, Ніж на грабіж робітників? В своїх скарбницях всі бандити Стопили в золото наш труд. Лиш правду мають встановити Робітники, як все візьмуть! |
| Les Rois nous soûlaient de fumées,
Paix entre nous, guerre aux tyrans ! Appliquons la grève aux armées, Crosse en l’air, et rompons les rangs ! S’ils s’obstinent, ces cannibales, À faire de nous des héros, Ils sauront bientôt que nos balles Sont pour nos propres généraux. |
Царі манять нас димом слави –
Між нами – мир, війна – з царем. Рушниці – геть, розірвем лави, Дощенту армії зітрем. Як людожери сі опруться, Тоді ми їм покажем вмить, Що кулі нашії здадуться, Щоб генералів власних бить. |
| Ouvriers, paysans, nous sommes
Le grand parti des travailleurs ; La terre n’appartient qu’aux hommes, L’oisif ira loger ailleurs. Combien de nos chairs se repaissent ! Mais, si les corbeaux, les vautours, Un de ces matins, disparaissent, Le soleil brillera toujours ! |
Ми всі, робітники, селяне –
Частина армії труда, Лиш нам на землю право дане, А глитаїв чека біда. І наколи б круки, що звикли, Товстіти з нашої крівлі, В оден чудовий день всі зникли – Засяло б сонце на землі. |
Остання зміна цієї сторінки: 2014-03-31